У пошуках утраченого годинника: огляд на фільм “Батько” з Ентоні Гопкінсом

Нарешті в столиці минув черговий локдаун і відкрились кінотеатри, а з ними прийшла прем’єра фільму Флоріана Зеллера “Батько”, яка нещодавно отримала дві статуетки “Оскар”.

Кінооглядач “Прямого” також подивився картину.

Інженер на пенсії Ентоні (Ентоні Гопкінс) хоче спокійного життя у своїй лондонській квартирі, однак його старша донька Енн (Олівія Коулман) постійно намагається йому завадити: то наймає якихось доглядальниць, то приходять якісь чоловіки, які називають себе партнерами Енн, коли сама донька говорить, що планує виїхати до коханого в Париж. І все це відбувається під приводом того, що в Ентоні деменція, хоча він себе прекрасно почуває, правда знову десь забув годинника.

Кінематограф знає чимало фільм про старість та хворобу, однак Зеллер подає нам цю історію під іншим ракурсом. Фільм розкривається не з точки оточення: рідних, лікаря чи друзів, а з точки зору самого хворого. Режисер навмисно створює абсурдний лабіринт часового простору, щоб показати як на навколишній світ дивиться людина з деменцією, яка не відчуває себе хворою (бо де-факто нічого ж не болить). В чомусь ця стрічка схожа з незаслужено розкритикованою картиною  “Незвідані шляхи” Саллі Поттер, де  Хав’єр Бардем грає письменника Лео, що страждає розладом пам’яті.

Читайте також: Лабіринти твоєї голови: огляд на фільм “Незвідані шляхи”

Першопочатково “Батько” – це була театральна п’єса Флоріана Зеллера, яку ставили в французьких театрах. Лише після перекладу твору на англійську і постановки в британських театрах “Батько” отримав світовий успіх та продовження у кінематографічній площині. Театральний почерк Зеллера відчувається в фільмі, який немає спецефектів чи “кіношної” динаміки, що сповна компенсується акторською грою та увагою на декораціях.

Окрім сюжетного розладу Зеллер створює і розладжену візуальну сторону фільму. Акцент камери робить на інтер’єрі лондонської квартири, до якої Ентоні “дуже прикипів”: грамотно обставлена вітальня, кухня, що переходить в їдальню, хороша спальня та бібліотека. Однак з кожним сюжетним поворотом, щось у цій квартирі змінюється – то зникає картина, що ще недавно висіла над каміном, то штори міняють відтінок, то не так стоять диван та крісла у вітальні. Таким чином, Зеллер підсилює ефект лабіринту свідомості візуальною складовою, завдяки чому глядач починає дивитись на сюжет очима головного героя, точно так само не розуміючи, що власне відбувається.

Якщо з “Оскаром” за найкращий адаптований сценарій можна посперечатись, то “Оскар” за найкращу чоловічу роль “Батько” отримав заслужено. Ентоні Гопкінс відіграє максимально широкий спектр емоцій, починаючи від британської галантності та гумору і завершуючи роздратованою люттю та розпачливим плачем. Роль побудована на великій кількості монологів дає розкритись і так вже відомим талантам Гопкінса. Образ, який йому вдається створити знайде відгук в серцях багатьох людей, адже в кожного є вредний, але близький родич.

Окрім візуальної складовою, Зеллер також робить акцент на музичному супроводженні. Емоційний фон режисер створює завдяки оперним аріям, які періодично слухає Ентоні. Зеллер жонглює різними оперними аріями резонуючи з темпераментом стрічки – від бурхливих емоційних піків до розмірено-тужливих спадів. Приємною також є не перенасиченість фільму метафорами чи алюзіями. Режисер акцентується на годиннику, який ніби в керроллівського кролика, постійно губиться і знаходиться, нагадуючи нам про втрату часу та мінливість пам`яті, в чому й криється основний мотив картини.

В сухому залишку, “Батько” – це першокласний режисерський дебют театрала в кіно, який зумів завдяки “некіношних” прийомів розкрити одночасно глибоку проблему батьків та дітей, а також розказати історію хворої на ментальне захворювання людини її очима. Стрічка, що базується на зміні декорацій, музичному супроводженні та першокласній акторській грі стала чудовими зразком того, як театральну постановку можна помістити в ракурси операторської кінокамери.

Спеціально для Прямого Ігор Кромф.

Також слідкуйте за “Прямим” у FacebookTwitter Telegram та Instagram.

The post У пошуках утраченого годинника: огляд на фільм “Батько” з Ентоні Гопкінсом appeared first on Прямий.

Головна Відео Новини Спільнота